Eкoномiчний слoвник-дoвiдник

Рента (від лат. reddita — віддана назад) — особливий вид відносно стійкого доходу від певних видів власності (землі, нерухомого майна, облігацій). Особливе значення має земельна Р. як економічна форма реалізації земельної власності. Причиною існування земельної Р. є монополія на землю як об'єкт господарювання, що зумовлює формування суспільної вартості і цін продукції, виробленої на гірших землях. Умовами утворення Р. є відмінності у природній родючості ґрунтів, неоднакова їх віддаленість від ринку збуту сільськогосподарської продукції, баз постачання. Джерело Р. — надлишок додаткового продукту, що утворюється продуктивнішою землеробською працею на кращих земельних ділянках. За ринкової економіки земельна Р. привласнюється землевласником у формі орендної плати. В республіках колишнього СРСР, де земля була націоналізована, земельна Р. вилучалась через механізм диференційованих зональних закупівельних цін. В Україні передбачається вилучення земельної Р. шляхом встановлення плати за землю, рентних платежів. Частина їх надходить у державний, а частина у місцевий бюджети. Для об'єктивного визначення таких платежів користуються земельним кадастром. Одним із видів Р. є державна рента, яка виплачується власникам облігацій державної позики. Рентна позика випускається державою на невизначений термін, Власнику облігації такої позики виплачується постійний дохід, тобто Р. в установленому проценті від номінальної суми позиченого капіталу за певний проміжок часу — рік, півроку або квартал. Отриманий процент на вкладений у банк капітал теж є одним з видів Р. Особи, які живуть на такі доходи, називаються рантьє. У деяких країнах (Англія) Р. називають плату, яку одержує домовласник за здану квартиру або будинок.

НазадВперед
А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, Є, З, І К, М Л, Н, О, Р П, С Т, У, Ф, Ц, Ш, Я