Eкoномiчний слoвник-дoвiдник

Номінальна заробітна плата (від лат. nominal is — іменний)— сума грошей, яку отримують робітники і службовці згідно з оцінкою вартості робочої сили. Н. з. п. відрізняється від реальної заробітної плати тим, що, по-перше, включає в себе податки із заробітків у бюджет держави та фонди соціального страхування, по-друге, не враховує динаміки цін. При зростанні цін на предмети споживання та послуги Н. з. п. виступає одним з основних факторів підвищення реальної заробітної плати. В той же час її ріст відображає матеріальну зацікавленість працівників у результатах своєї праці й підвищенні ефективності виробництва. Регулювання Н. з. п. допомагає забезпечити раціональну професійно-кваліфікаційну, міжгалузеву і регіональну диференціацію в оплаті робочої сили, впливати на розподіл і перерозподіл трудових ресурсів. Підвищення Н. з. п. здійснюється шляхом централізованого підвищення ставок і окладів, зміни тарифних умов оплати робочої сили; підвищення індивідуальних та колективних заробітків на основі зростання продуктивності праці; росту заробітків у результаті змін у структурі виробництва і структурі зайнятості. Контроль за динамікою Н. з. п. здійснюється з метою забезпечення такого її росту, який при відповідній динаміці цін зумовив би зростання реальної заробітної плати, а також недопущення необґрунтованого інфляційного росту Н. з. п.

НазадВперед
А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, Є, З, І К, М Л, Н, О, Р П, С Т, У, Ф, Ц, Ш, Я