Eкoномiчний слoвник-дoвiдник

Мануфактура (від лат. manus — рука i factura — виготовлення) — стадія розвитку промисловості при капіталізмі, яка прийшла на зміну простій кооперації і передувала крупній машинній індустрії; підприємство, що базувалося на поділі праці, ручній ремісничій техніці, виробляло товари в масовому масштабі. Попередницею її була М. XIV—XV ст. (в окремих містах Італії), пов'язана з феодально-корпоративним цеховим строєм, а пануючою формою капіталістичного виробництва М. стала в середині XVI ст. в Голландії та Англії. На таких позиціях залишалася до останньої третини XVIII ст. Становлення і розвиток М. йшли двома основними шляхами: 1) об'єднання в одній майстерні ремісників однієї спеціальності, кожний з яких виконував безперервно одну й ту ж операцію, а готовий продукт одержували з'єднанням часткових продуктів. Така М. називалась гетерогенною; 2) об'єднання в одній майстерні робітників різних спеціальностей, які послідовно виконували операції, виготовляючи певний продукт. Така М називалась органічною. Поділ праці, спеціалізація робітників та інструментів сприяли зростанню її продуктивності, а відповідно — й інтенсивності, збільшення кількості робочих інструментів. Це, в свою чергу, підготувало умови для впровадження машин. Разом з тим однобока спеціалізація робітника посилювала його залежність від капіталіста. М., хоч і сприяла значному розширенню ринку, не могла задовольнити зростаючий попит. Тому при капіталізмі виникла потреба у крупній машинній індустрії. Такий перехід готувала М.

НазадВперед
А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, Є, З, І К, М Л, Н, О, Р П, С Т, У, Ф, Ц, Ш, Я